Новини‎ > ‎

Українці на літературному салоні в Парижі

опубліковано 24 бер. 2012 р., 07:47 Видавництво Анетти Антоненко Anetta Publishers   [ оновлено 24 бер. 2012 р., 07:48 ]
Джерело: Сумно 
Написав: Богдан Образ

Вперше за свою 20-річну історію українські письменники були представлені на літературному салоні у Парижі. Ця подія розпочалася літературним вечором в українській бібліотеці, організованим завдяки українському літературному клубові. Це була безпрецендентна зустріч, адже вперше на вечорі були присутніми аж вісім українських письменників і два видавці. Розпочав вечір вступною промовою Микола Кравченко, який є директором організації «Книжковий простір» що має на меті розповсюдження і популяризацію української книги за кордоном.

Марія Матіос вже відвідала Париж рівно рік тому, де було організовано її літературний вечір, тому вона вирішила бути ведучою під час презентації. Представлення письменників почалося з хвилини мовчання останньому Президентові УНР Миколі Плав’юка. Кожен письменник розповідав трохи про себе і читав уривки творів або поезію.

Першим був представлений Євген Положій – невтомний мандрівник, котрий проживає в місті Суми та є творцем і головним редактором газети «Панорама». Публіці дуже сподобалися його прочитані уривки про писанки, закон Піфагора і зображення стрілок-трикутників на дверях чоловічого й жіночого туалетів, а також вірш «Куди котиться світ».

Лариса Денисенко розповіла цікаві факти про своє походження. Зокрема її мама  є литовкою, батько є греком, а бабуся – мадьярка. Від мами їй дістався кмин, а від тата перець. Напевне тому її твори є настільки насиченими спеціями. Творчим кредом Лариса Денисенко вважає фразу «Бог вигадав сміх аби люди не повбивали одне-одного», тому у її книгах присутня іронія. За фахом пані Денисенко є адвокатом, тому наразі вона працює над «Правобуквариком» для дітей і правовим журналом для молоді. Письменниця прочитала уривок з «Сарабанди банди Сари».

Український письменник і поет Ярослав Мельник є більш відомим у Європі, ніж в Україні. Його біографія є химерною і французька преса назвала його «Сином Сталіна», адже батьки Ярослава Мельника познайомилися у засланні до ГУЛАГу. Під час навчання у аспірантурі у Москві, письменник знайомиться з Литовкою і тому він вже понад двадцять років проживає у Вільнюсі, де і видає свої книги. Письменник заставив зал реготати завдяки прочитанню своїх сатирично-філософських мініатюр про пана Хворостенка.

 Євгенія Кононенко мала свій творчий вечір у Парижі у жовтні 2010. На цей раз вона представилася публіці прочитанням своєї автобіографічної розповіді «Анна Гавальда або Микола Рябчук» зі збірки оповідань «Книгарня Шок».

Тимофій Гаврилів був представлений Марією Матіос як «вицігорний пан». Письменник проживає у Івано-Франківську і тому йому властивий специфічний «делікатний» і чарівний стиль опису природи. Він друкувався у часописі «Перевал», а видавництво «Кальварія» видало його книгу «Чарівний світ» у трьох томах, що стало важливою літературною подією позаминулого року.          

Антон Кушнір є наймолодшим серед представлених письменників, адже він видав наразі лише одну книгу «Urban strike». Але цей роман було нагороджено премією «Коронація слова». Власне, уривком з цього твору письменник ознайомив публіку.  

Наступного дня українські письменники в такому ж форматі і за допомогою перекладачів знайомили зі своєю творчістю французьку й українську публіку на літературному салоні, який авторові чомусь нагадував Київський книжковий ринок «Петрівка» у великому павільйоні. Слід відзначити що до цієї події було випущено альманах сучасної української літератури, де перші уривки творів перекладені французькою мовою. Серед вищезгаданих письменників до альманаху увійшли твори Оксани Забужко, Леоніда Кононовича, Наталки Сняданко, Анатолія Дністрового, Ірен Роздобудько й інших. Альманах сучасної української літератури – чудова нагода представити французькому читачу новий потенціал, відкрити нові кордони прози. До того ж аедеться активна підготовка щодо розповсюдження французьких перекладів українських авторів у польських і російських книгарнях. Тому закінчити розповідь про перспективи української сучасної літератури у Франції можна фразою Лариси Денисенко: «Без віри, без ідеалів, без мрії – нема чого робити». 
Comments