Новини‎ > ‎

Український виклик «Європейським літературам»

опубліковано 1 груд. 2011 р., 14:52 Видавництво Анетти Антоненко Anetta Publishers   [ оновлено 1 груд. 2011 р., 14:53 ]

Джерело: sud ouest, 21.11.11
Оригінал статті:Littératures européennes face au défi ukrainien
Переклад з французької Антона Кушніра
Двадцять четвертий літературний салон, присвяченяй Іспаніі, сягнув апогею. Наступного року у фокусі опиниться Україні, яка покладає величезні сподівання на цей французький майданчик.
«Європейські літератури» – це самородок, який кращає із кожним роком. Усі учасники – читачі, видавці, автори, бібліотекарі – не стримували компліментів «літературному врожаю» 2011 року. Задля інтересів публіки було пророблено гіганську роботу, що дала рясні плоди змін, які вразили всіх запрошених. Запальна Іспанія, цьогорічний почесний гість, представила надзвичайно багату літературну програму, збагачену нотками кіно, музики, живопису та гастрономії.

«Ніхто не помтітив жодних проблем в організації, – тішиться директорка заходу Софі Жюльєн. – У нас дуже невелика команда. Але нам дуже пощастило із волонтерською допомогою. Водії з авіабази ВА709, ательє флористики анімаційного центру, «Свято коньяку», які займались баром, – усі вони нам дуже допомогли».

Незнана література
2012 рік для салону обіцяє бути набагато епічнішим. «Ми рухаємось від спеки до холоду. Після Іспанії ми потребуємо різкого контрасту», - каже Софі Жюльєн, яка ентузіазмом ставиться до виклику, яким стало рішеннязупинити свій вибір на Україні.
Ідея визрівала уже два роки, після приїзду Ірини Дмитришин, викладача Національного інституту східних мов та цивілізацій, до Парижа. Професорка, що також займається перекладами, боролась, аби зробити відомішою літературу, яка відчайдушно намагається стати на власні ноги в тіні потужної російської сусідки. А знакова для відкриття – в усіх розуміннях - салону спортивна подія, чемпіонат Европи з футболу 2012, який Україна прийматиме разом із Польщею, посилила авантюрне бажання перехопити ініціативу. Що може бути краще, ніж побачити футбольний м’яч - незрівнянний засіб привернення уваги медіа - в ролі сходинки для салону високої літератури.
Українська сторона відгукнулась на пропозицію із раблезіанським апетитом. Делегація українських видавців поєднала свій візит до Національного центру книги в Парижі із Салоном в Коньяку, щоб провести попередні перемовини.

Жорстка російська конкуренція
«Це надзвичайно різна література, молода, красива, але дуже мало знана. Є лише невелика групка авторів, які перекладені французькою. Ми сподіваємось, що інші автори зможуть бути перекладеними в рамках фестивалю», - каже видавець Елеонора Сімонова.

Україна – держава, за розміром близька до Франції, із 46 мільйонами мешканців, отримала незалежність лише двадцять років тому. Вона хоче отримати статус асоційованої держави Європейського союзу.
Її література вкрай багата, із 1600 працюючими видавництвами, які видають 25 000 назв на рік. Це число зросло вчетверо за чотири роки.

Однак конкуренція жорстка. «За радянських часів російська мова була обов’язковою, а українська зведена до ролі другорядної. Усі володіють російською, тож Росія експортує до нас дуже багато продукції за вкрай низькими ставками, завдяки сприятливій податковій політиці», - зауважує Олександр Афонін, президент асоціації, що об’єднує 150 видавців.

У Франції всі, окрім фахівців, досі бачать цю країну крізь викривляючу призму Росії. «Ми свідомі того, що Франція не знає нашої літератури. Наш візит – це маленький камінчик величезної інформаційної будівлі. Маленька шпаринка, пробита в павутинні, під яким схована Україна», - продовжує Афонін.

Подібним чином він зауважує зв’язок між коньяком та бренді, що виготовляється на виноградниках півдня України. «Добре вино без доброго слова нічого не варте!»
Спрага з українського боку є великою. Софі Жюльєн уявляє приїзд «десяти чи семи авторів», однак із «містками» до сусідніх країн, Польщі... чи Росії.
«Ми вже поєднували сербів та боснійців», - нагадує директор, яка не забуває проєвропейського виміру, який лишається однією з рушійних сил заходу, що високо несе ім’я Жана Монне.
Comments